Будні прифронтового Херсона: як живуть містяни під обстрілами

[Волонтери Херсону]

"Якщо чесно, страшніше було в окупації", — Валентина живе в одному з найчастіше обстрілюваних районів Херсона, але однаково вважає, що окупація гірша за сьогоднішню ситуацію в місті.
Більше про те, як живуть херсонці, їхні проблеми та переживання, дивіться в сюжеті.



Ми продовжуємо жити, дякуючи Богу за кожен прийшовший ранок. Іноді буває тихо, іноді - голосно і страшно. Здається, ті, хто не проживають тут, сприймають ситуацію гостріше, ніж ми, хто звик до неї. Сумно бачити, як рідне місто перетворюється на руїни, але ми ніби звикли до цього.

У 2014 році я приїхала сюди з Луганська, і тепер знову переживаю окупацію. Люди казали, що це прикордонна область і Путін може піти далі, але я не вірила. Завжди вірила, що Херсон буде звільнений, тому не виїжджала. Робота та сім'я допомагають мені триматися. Війна для мене триває вже 10 років, а не два. Мрію, щоб наша країна розквітла і стала відомою у всьому світі, а Херсон став туристичною мекою не через руїни, а через свою красу.

Живу у корабельному районі, який часто обстрілюють, але це не так страшно, як було під час окупації. Найстрашніше було проїжджати через блокпости. Після звільнення ми були дуже щасливі. У мене багато тварин, яких не могла покинути, тому вирішила залишитися. На початку війни у мене було два коти, а тепер їх 18, плюс сім собак. Віримо в мир і перемогу, мріємо швидше повернутися додому. Недавно була дуже страшна ніч. Хочемо, щоб все швидше закінчилося, щоб могли повернутися до звичайного життя, піти на прогулянку в парк, поспілкуватися з друзями за кавою. Ми пережили окупацію і переживемо все інше. Ми – сильні духом.

Над відео працювали Ліза Жарких, Устин Данчук та Тетяна Набатова.
Вгору. Херсон