Кожен день спротиву створює для України кращі умови на переговорах, щоб гарантувати наше майбутнє у мирі – Президент

[Волонтери Херсону]

Кожен день спротиву створює для України кращі умови на переговорах, щоб гарантувати наше майбутнє у мирі – звернення Президента Володимира Зеленського

f149e209f44e29564bfd603ec16091af_1646688262_extra_large.jpeg (111.21 Кіб) Переглянуто 2188 разів

Понеділок. Вечір. Ви знаєте, ми звикли говорити: понеділок – день важкий. В країні – війна. Тож кожен день – понеділок.

А зараз звикли до того, що такий – кожен день і кожен вечір.

Сьогодні 12-й. 12-й вечір нашої боротьби. Нашого захисту.

Ми всі на місцях, всі працюємо.

Кожен там, де повинен. Я – у Києві. Моя команда – зі мною. Тероборона – на місцях. Військові – на позиціях. Наші герої! Лікарі, рятувальники, транспортники, дипломати, журналісти...

Усі. Усі ми воюємо. Усі ми робимо внесок у нашу перемогу. Яка обов’язково буде. Силою зброї та нашої армії. Силою слова і нашої дипломатії. І силою духу – яку мають і перша, і друга, і кожен з нас.

Погляньте сьогодні на нашу країну.

Чаплинка, Мелітополь, Токмак, Новотроїцьке і Херсон. Старобільськ. Всюди люди захищали себе, хоч у них і немає там зброї. Але це наші люди, і тому зброя в них є.

У них є хоробрість. Гідність. А отже, і здатність вийти і сказати: я тут, це моє, і я не віддам це. Своє місто. Свою громаду. Свою Україну.

Кожен українець і кожна українка, які вчора, сьогодні і завтра протестуватимуть проти окупантів, – герої.

Ми кричимо на окупантів разом з вами. Ми стоїмо на площах і на вулицях разом з вами. Ми не боїмося разом з вами, коли окупанти відкривають вогонь та намагаються всіх розігнати.

Ви не відступаєте.

Ми не відступаємо.

А той, хто повторював: «Мы один народ», – точно не розраховував на таку потужну реакцію.

На півдні нашої країни розгорнувся такий національний рух, такий потужний прояв українськості, який там на вулицях і площах ми ніколи ще не бачили. І який для Росії – як страшний сон.

Вони забули, що ми не боїмося автозаків і кийків. Не боїмося танків, кулеметів. Коли на нашому боці головне – правда. Як зараз.

Маріуполь і Харків, Чернігів і Суми. Одеса і Київ. Миколаїв. Житомир і Коростень. Овруч. І багато інших міст.

Ми знаємо – ненависть, яку ворог приніс з обстрілами і бомбами у наші міста, не залишиться там. Не буде жодного сліду від неї. Ненависть – це не про нас. Тому від ворога не буде жодного сліду. Ми все відбудуємо. Ми зробимо наші міста, які окупант руйнував, кращими, ніж будь-яке місто в Росії.

Енергодар. Чорнобиль. Та інші місця, де варвари просто не розуміють, ЩО вони хочуть захопити. ЩО вони хочуть контролювати. Ваша робота, сумлінна робота на критичних об’єктах, – це справжній подвиг. І ми його бачимо. Ми за нього щиро вдячні.

Українська армія тримає позиції. Молодці! Завдає противнику надзвичайно болісних втрат. Захищає. Контратакує. Якщо треба – може помститись. Обов’язково. За кожне зло. За кожну ракету і бомбу. За кожен зруйнований цивільний об’єкт.

Сьогодні в Макарові на Київщині вони обстріляли хлібозавод. Для чого? Старий хлібзавод! Вдумайтесь – стріляти у хлібозавод. Ким треба бути, щоб таке робити?

А щоб зруйнувати ще одну церкву – в Житомирській області. Церкву Різдва Пресвятої Богородиці, побудовану у 1862 році.

Це НЕлюди.

Була домовленість про гуманітарні коридори.

Чи спрацювала вона? Замість неї спрацювали російські танки. Російські «гради». Російські міни. Вони навіть замінували дорогу, яку погоджували для підвезення продуктів і ліків для людей, для дітей у Маріуполь.

Вони знищують навіть автобуси, які мають вивозити людей. Але...При цьому вони роблять так, щоб відкрився невеличкий коридор на окуповану територію. На кілька десятків людей. Не так у Росію, як до пропагандистів. Прямо до них на телекамери. Мовляв, ось хто рятує. Просто цинізм. Просто пропаганда. Нічого більше. Жодного гуманітарного сенсу.

Сьогодні відбувся вже третій раунд переговорів у Білорусі. Хотілося б сказати – третій і фінальний. Але ми реалісти. Тому ми будемо говорити. Будемо наполягати на переговорах, поки не знайдемо спосіб сказати нашому народу: ось як ми прийдемо до миру.

Саме до миру.

Маємо усвідомлювати, що кожен день боротьби, кожен день спротиву, створюють для нас кращі умови. Сильну позицію. Щоб гарантувати наше майбутнє. У мирі. Після цієї війни.

Окрім загиблих людей і зруйнованих міст, війна залишає знищеними і прагнення, які колись здавались надважливими, а зараз... Вже і не згадуєш про них.

Майже три роки тому – щойно відбулись вибори – ми зайшли в цю будівлю, в цей офіс і одразу почали планувати переїзд.

Я мріяв переїхати з Банкової. Разом з урядом і парламентом. Щоб розвантажити центр Києва і загалом – переїхати у сучасний, прозорий офіс – як і належить прогресивній демократичній європейській країні.

Тепер я скажу одне: я залишаюсь тут.

Залишаюсь у Києві.

На Банковій.

Не ховаючись.

І нікого не боюсь.

Стільки, скільки потрібно, щоб перемогти у цій нашій Вітчизняній війні.

Сьогодні я підписав указ про відзначення державними нагородами України 96 українських героїв - наших військових.

Серед яких...

Нагороджуються орденом Богдана Хмельницького другого ступеня:

Майор Сак Олександр Олександрович. Командир механізованого батальйону, який вступив у бій з батальйонною тактичною групою ворога і переміг завдяки раціональному підходу до ведення бою і нестандартній тактиці.

Капітан Силівакін Ростислав Олександрович. Командир механізованого батальйону, який успішно боровся з переважаючими силами противника, звільняючи українські міста і села на Сумщині.

Нагороджуються орденом Богдана Хмельницького третього ступеня:

Лейтенант Лозовий Ігор Сергійович. Діючи у складі групи, зупинив колону ворожої техніки у кількості близько 150 одиниць, яка рухалась у напрямку траси Житомир – Київ. Знищено.

Лейтенант Потуремець Віталій Вікторович. У бою проявив зразкову мужність та холоднокровність, знищуючи колону техніки противника поблизу міста Київ. Був поранений.

Нагороджується орденом «За мужність» третього ступеня:

Майстер-сержант, командир автомобільного взводу Барилюк Валентин Вікторович. Завдяки його хоробрим діям і особистій рішучості танковий підрозділ вчасно отримав пальне і вийшов з оточення, дорогою знищуючи ворога.

Всі 96 наших героїв – як ці п’ятеро!

Наша вдячність – всім військовим.

Наша вдячність – Збройним Силам України!

Наша вдячність – безмежна.

Слава Україні!



Джерело: сайт Президента України https://www.president.gov.ua/news/kozhe ... i-na-73417

[Волонтери Херсону]

Каждый день сопротивления создает для Украины лучшие условия на переговорах, чтобы гарантировать наше будущее – обращение Президента Владимира Зеленского

Понедельник. Вечер. Вы знаете, мы привыкли говорить: понедельник – день тяжелый. В стране – война. Поэтому каждый день – понедельник.

А сейчас привыкли к тому, что такой – каждый день и каждый вечер.

Сегодня 12-й. 12-й вечер нашей борьбы. Нашей защиты.

Мы все на местах, все работаем.

Каждый там, где должен. Я – в Киеве. Моя команда – со мной. Тероборона – на местах. Военные – на позициях. Наши герои! Врачи, спасатели, транспортники, дипломаты, журналисты...

Все. Все мы воюем. Все мы вносим вклад в нашу победу. Которая обязательно будет. Силой оружия и нашей армии. Силой слова и нашей дипломатии… И силой духа, которая есть и у первой, и у второй, и каждого из нас.

Взгляните сегодня на нашу страну.

Чаплинка, Мелитополь, Токмак, Новотроицкое и Херсон. Старобельск. Всюду люди защищали себя, хоть у них и нет там оружия.

Но это наши люди, и потому оружие у них есть.

У них есть храбрость. Достоинство. А значит, и способность выйти и сказать: я здесь, это мое, и я не отдам это. Свой город. Свою общину. Свою Украину.

Каждый украинец и каждая украинка, которые вчера, сегодня и завтра будут протестовать против оккупантов, – герои.

Мы кричим на оккупантов вместе с вами. Мы стоим на площадях и улицах вместе с вами. Мы не боимся вместе с вами, когда оккупанты открывают огонь и пытаются всех разогнать.

Вы не отступаете.

Мы не отступаем.

А тот, кто повторял: «Мы один народ», – точно не рассчитывал на такую реакцию.

На юге нашей страны развернулось такое национальное движение, такое мощное проявление украинскости, какого там на улицах и площадях мы еще не видели. И которое для России – как страшный сон.

Они забыли, что мы не боимся автозаков и дубинок. Не боимся танков и пулеметов. Когда на нашей стороне правда. Как сейчас.

Мариуполь и Харьков, Чернигов и Сумы. Одесса и Киев. Николаев. Житомир и Коростень. Овруч.

Мы знаем – ненависть, которую враг принес с обстрелами и бомбами в наши города, не останется там. Не будет ни одного следа от нее. Ненависть – это не про нас. Поэтому от врага не будет ни одного следа. Мы все отстроим. Мы сделаем наши города, которые оккупант разрушал, лучше, чем любой город в России.

Энергодар. Чернобыль. И другие места, где варвары просто не понимают, ЧТО они хотят захватить. Что они хотят контролировать. Ваша работа, добросовестная работа на критических объектах, – это настоящий подвиг. И мы его видим. Мы за него искренне благодарны.

Украинская армия держит позиции. Наносит противнику чрезвычайно болезненные потери.

Защищает.

Контратакует.

Если нужно – может отомстить. Обязательно. За каждое зло. За каждую ракету и бомбу. За каждый разрушенный гражданский объект.

Сегодня в Макарове в Киевской области они обстреляли хлебозавод. Старый. Вдумайтесь в это – обстрелять хлебозавод. Кем нужно быть, чтобы такое делать? А чтобы разрушить еще одну церковь – в Житомирской области. Церковь Рождества Пресвятой Богородицы, построенную в 1862 году.

Это НЕлюди.

Была договоренность о гуманитарных коридорах. Сработала ли она? Вместо нее сработали российские танки. Российские «грады». Российские мины. Они даже заминировали дорогу, которую согласовывали для подвоза продуктов и лекарств нашим людям, нашим детям в Мариуполь.

Они уничтожают даже автобусы, которые должны вывозить людей. Но... При этом они делают так, чтобы открылся небольшой коридор на оккупированную территорию. На несколько десятков человек. Не столько в Россию, сколько к пропагандистам. Прямо к ним на телекамеры. Мол, вот кто спасает. Просто цинизм. Просто пропаганда. Ничего больше. Никакого гуманитарного смысла.

Сегодня состоялся уже третий раунд переговоров в Беларуси. Хотелось бы сказать – третий и финальный. Но мы реалисты. Поэтому мы будем говорить. Будем настаивать на переговорах, пока не найдем способ сказать нашему народу: вот как мы придем к миру. К миру.

Мы должны осознавать, что каждый день борьбы, каждый день сопротивления создают для нас лучшие условия. Сильную позицию. Чтобы гарантировать наше будущее. В мире. После этой войны.

Кроме погибших людей и разрушенных городов, война оставляет уничтоженными и стремления, которые когда-то казались сверхважными, а сейчас... Уже и не вспоминаешь о них.

Почти три года назад, как только состоялись выборы, мы зашли в это здание и сразу начали планировать переезд. Я мечтал переехать с Банковой. Вместе с правительством и парламентом. Чтобы разгрузить центр Киева и вообще – переехать в современный, прозрачный офис – как и положено прогрессивной демократической европейской стране.

Теперь же – я скажу одно: я остаюсь здесь.

Остаюсь в Киеве.

На Банковой.

Не скрываясь.

И никого не боюсь.

Столько, сколько нужно, чтобы победить в этой нашей Отечественной войне.

Сегодня я подписал указ о награждении государственными наградами Украины 96 украинских героев – наших военных.

Среди которых...

Награждаются орденом Богдана Хмельницкого второй степени:

Майор Сак Александр Александрович. Командир механизированного батальона, вступивший в бой с батальонной тактической группой врага и победивший благодаря рациональному подходу к ведению боя и нестандартной тактике.

Капитан Силивакин Ростислав Александрович. Командир механизированного батальона, успешно боровшийся с превосходящими силами противника, освобождая украинские города и села на Сумщине.

Награждаются орденом Богдана Хмельницкого третьей степени:

Лейтенант Лозовой Игорь Сергеевич. Действуя в составе группы, остановил колонну вражеской техники в количестве около 150 единиц, которая двигалась в направлении трассы Житомир – Киев. Уничтожена.

Лейтенант Потуремец Виталий Викторович. В бою проявил образцовое мужество и хладнокровие, уничтожая колонну техники противника вблизи города Киева. Был ранен.

Награждается орденом «За мужество» третьей степени:

Мастер-сержант, командир автомобильного взвода Барилюк Валентин Викторович. Благодаря его храбрым действиям и личной решимости танковое подразделение вовремя получило горючее и вышло из окружения, по дороге уничтожая врага.

Все 96 наших героев – как эти пятеро!

Наша благодарность – всем военным.

Наша благодарность – Вооруженным Силам Украины!

Наша благодарность – безгранична.

Слава Украине

Источник: сайт Президента Украины https://www.president.gov.ua/ru/news/ko ... i-na-73417

[Волонтери Херсону]

Every day of resistance creates better conditions for Ukraine in the negotiations to guarantee our future in peace - address by President Volodymyr Zelenskyy

Monday. Evening. You know, we used to say: Monday is a hard day. There is a war in the country. So every day is Monday.

And now we are used to the fact that every day and every night are like that.

Today is the 12th. 12th evening of our struggle. Our defense.

We are all on the ground, we are all working.

Everyone is where they should be. I am in Kyiv. My team is with me. The territorial defense is on the ground. The servicemen are in positions. Our heroes! Doctors, rescuers, transporters, diplomats, journalists...

Everyone. We are all at war. We all contribute to our victory, which will definitely be achieved. By force of arms and our army. By force of words and our diplomacy. By force of spirit, which the first, the second and each of us have.

Take a look at our country today.

Chaplynka, Melitopol, Tokmak, Novotroitske and Kherson. Starobilsk. Everywhere people defended themselves, although they do not have weapons there. But these are our people, and that's why they have weapons.

They have courage. Dignity. And hence the ability to go out and say: I'm here, it's mine, and I won't give it away. My city. My community. My Ukraine.

Every Ukrainian man and woman who protested against the invaders yesterday, today and will protest tomorrow are heroes.

We shout at the invaders together with you. We stand in the squares and streets with you. We are not afraid with you when the invaders open fire and try to drive everyone away.

YOU do not back down.

WE do not back down.

And the one who repeated: "We are one people" - certainly did not expect such a powerful reaction.

In the south of our country, such a national movement has unfolded, such a powerful manifestation of Ukrainianness that we have never seen in the streets and squares there. And for Russia it is like a nightmare.

They forgot that we are not afraid of paddy wagons and batons. We are not afraid of tanks and machine guns. When the main thing is on our side, truth. As it is now.

Mariupol and Kharkiv, Chernihiv and Sumy. Odesa and Kyiv. Mykolaiv. Zhytomyr and Korosten. Ovruch. And many other cities.

We know that hatred that the enemy brought to our cities with shelling and bombing will not remain there. There will be no trace of it. Hatred is not about us. Therefore, there will be no trace of the enemy. We will rebuild everything. We will make our cities destroyed by the invader better than any city in Russia.

Enerhodar. Chornobyl. And other places where barbarians just don't understand WHAT they want to capture. WHAT they want to control. Your work, your hard work on critical objects is a real feat. And we see it. We are sincerely grateful for it.

The Ukrainian army holds positions. Well done! It inflicts extremely painful losses on the enemy. Defends. Counterattacks. If necessary - can take revenge. Necessarily. For every evil. For every rocket and bomb. For each destroyed civilian object.

Today in Makariv, Kyiv region, they fired at the bread factory. For what? The old bread factory! Think about it - to fire at the bread factory. Who should you be to do that?

Or to destroy another church - in the Zhytomyr region. The Church of the Nativity of the Blessed Virgin built in 1862.

These are NOT people.

There was an agreement on humanitarian corridors.

Did it work? Russian tanks worked instead. Russian "Grads". Russian mines. They even mined the road, which was agreed to transport food and medicine for people and children in Mariupol.

They even destroy buses that have to take people out. But ... At the same time, they are opening a small corridor to the occupied territory. For several dozen people. Not so much to Russia, as to propagandists. Directly to their TV cameras. Like, that's the one who saves. Just cynicism. Just propaganda. Nothing more. No humanitarian sense.

The third round of negotiations in Belarus took place today. I would like to say - the third and final. But we are realists. So we will talk. We will insist on negotiations until we find a way to tell our people: this is how we will come to peace.

Exactly to peace.

We must realize that every day of struggle, every day of resistance creates better conditions for us. Strong position to guarantee our future. In peace. After this war.

Apart from the dead people and the destroyed cities, the war leaves destroyed the aspirations that once seemed very important, but now ... You don't even mention them.

Almost three years ago, as soon as the election took place, we entered this building, this office, and immediately began planning our move.

I dreamed of moving from Bankova. Together with the government and parliament. To unload the center of Kyiv and in general - to move to a modern, transparent office - as befits a progressive democratic European country.

Now I will say one thing: I stay here.

I stay in Kyiv.

On Bankova Street.

I’m not hiding.

And I'm not afraid of anyone.

As much as it takes to win this Patriotic War of ours.

Today I signed a decree to present state awards of Ukraine to 96 Ukrainian heroes - our military.

Including…

The Order of Bohdan Khmelnytsky of the second degree is awarded to:

Major Oleksandr Oleksandrovych Sak. Commander of the mechanized battalion who entered the battle with the battalion tactical group of the enemy and won thanks to a rational approach to combat and non-standard tactics.

Captain Rostyslav Oleksandrovych Sylivakin. Commander of the mechanized battalion, which successfully fought the overwhelming forces of the enemy, liberating Ukrainian towns and villages in the Sumy region.

The Order of Bohdan Khmelnytsky of the third degree is awarded to:

Lieutenant Ihor Serhiyovych Lozovyi. Acting as part of the group, he stopped a column of enemy vehicles numbering about 150 units, which was moving in the direction of the Zhytomyr-Kyiv route. Destroyed.

Lieutenant Vitaliy Viktorovych Poturemets. He showed exemplary courage and composure in the battle, destroying a column of enemy equipment near the city of Kyiv. He was wounded.

The Order "For Courage" of the third degree is awarded to:

Master Sergeant, Commander of the Automobile Platoon Valentyn Viktorovych Baryliuk. Thanks to his brave actions and personal determination, the tank unit received fuel in time and left the encirclement, destroying the enemy on the way.

All 96 of our heroes are like these five!

Our gratitude to all the military.

Our gratitude to the Armed Forces of Ukraine!

Our gratitude is boundless.

Glory to Ukraine!

Source: https://www.president.gov.ua/en/news/ko ... i-na-73417