«Чорні діри» для грошей

[Прес-служба КРУ]

Хто боїться державних контролерів? 13 березня 2009 |«Урядовий кур’єр»

У січні Державній контрольно-ревізійній службі в Україні, яка забезпечує урядовий фінансовий контроль за використанням бюджетних коштів і державного майна, виповнилося 16 років. Про напрацьований досвід і порушення, виявлені у сфері використання державних грошей, "Урядовому кур'єру" розповів керівник Головного контрольно-ревізійного управління України Микола СИВУЛЬСЬКИЙ.

"ЧOРНІ ДІРИ" ДЛЯ ГРOШЕЙ БЮДЖЕТУ

- Лише 2005 року наша Служба отримала право контролю за використанням державного майна. Саме у цій сфері ми виявляємо найбільші зловживання: у 2008 році ДКРС зафіксувала порушення майже на 44 млрд грн - у 2,5 раза більше, ніж за 2007-й. Держава втратила майна й ресурсів на суму 17 млрд грн. Відшкодовано лише 40 відсотків утрат.
Звідки такий вал порушень? Україна продовжує перебувати на стадії приватизації - звідси й прагнення деяких керівників зробити державне майно своїм якщо не де-юре, то де-факто. Зокрема мільярдні втрати держави виявила перевірка Укрзалізниці. Тендерні закупівлі за завищеними цінами у структур, яких не існує, надання пільг приватникам... Держава перевозила, а приватні фірми, отримавши знижки до 50 відсотків, "знімали" доходи. Але збитки від таких дій ми змушені були віднести до категорії втрат, спричинених неефективними управлінськими рішеннями. Наказ тодішнього міністра транспорту М. Рудьковського зареєстровано у Мін'юсті. Формально процедура дотримана, а насправді ця діяльність завдала збитків державі. Щоб уникнути таких ситуацій, з 2008 року ДКРС почала застосовувати аудит ефективності для оцінки дій управлінців з погляду інтересів держави.
Ще одна "чорна діра" - "Нафтогаз України". Треба було дуже постаратися, щоб за рік поставити потужну державну компанію на межу банкрутства! Тодішній міністр палива й енергетики Ю. Бойко з деякими керівниками НАК, як виявилося, були представниками приватної структури. І вони ж підписували угоди від імені держави, внаслідок чого НАК працював, а доходи отримували "РосУкрЕнерго" і "УкрГаз-Енерго". Своїм наказом пан Бойко зобов'язав купувати газ в "УкрГаз-Енерго" для роботи газоперекачувальних станцій. Паливо, спожите у 2006 році (коли його ціна становила 95 доларів за тисячу кубометрів), вони оформили як спожите у 2007-му, а це вже ціна 140 доларів. На кожній тисячі кубів газу держава та "Укртрансгаз" втратили величезні гроші. Але й цю оборудку ми мусили кваліфікувати як неефективне управлінське рішення. Лише надзусиллями держави, фактично завдяки виділенню урядом коштів з бюджету, вдалося врятувати "Нафтогаз" від банкрутства.

- З наведених прикладів можна зробити висновок, що суди нерідко сприяють уникненню відповідальності винних у зловживаннях осіб...
- Суди, які виносять рішення не на користь держави, - одна з причин того, чому нам не вдається стовідсотково відшкодовувати втрати. Навіть у кадрових питаннях маємо "цікаві" вердикти. У Луганську окружний апеляційний суд виніс рішення на користь заступника голови обласного КРУ А. Лисенка, який був звільнений за те, що схвалив тендерні пропозиції з порушенням законодавства і легалізував торги на 325 тис. грн. Службове розслідування з'ясувало: закупівля обладнання відбулася за завищеними цінами на 13-55 відсотків. Збитки держави - понад 100 тис. гривень. Проте пана Лисенка через суд поновлюють на посаді.

ЗЛAМAТИ СХЕМИ ПOГРAБУВAННЯ КРAЇНИ

- Якими ще шляхами через державні підприємства - як вода в пісок - утікають гроші платників податків?
- Поширений спосіб використання державного майна для збагачення приватних структур - спільна діяльність. Держпідприємства, на приватизацію яких законом накладено заборону, мають право вести таку діяльність з приватними структурами. Насамперед це має місце у видобутку вуглеводнів. До 2007 року "Укргазвидобування" передало у приватні руки 21 свердловину. По "Надрах України" діє 51 аналогічна угода. Минулого року цю діяльність заборонили як форму прихованої приватизації. Уряд ухвалив рішення переглянути зазначені угоди.
Ще б пак: під спільну діяльність державне підприємство вносить майно, яке згодом часто перестає належати державі; окремі бухгалтери примудряються списувати його з балансу держпідприємств. По завершенні спільної діяльності майно розпродується, а державі залишається тільки занижена вартість його оцінки. Крім того, операторами спільної діяльності (ведуть облік, отримують гроші і витрачають їх) є приватні структури. Вони забирають у держави, яка свого часу витратила сотні мільйонів на облаштування свердловин, продукцію, продають її, а винагорода держави залишається такою, що й амортизації не покриває! Держава вносить свою частку одразу, а приватник розписує свої внески на десятки років і вносить їх із зароблених на державному ж майні грошей: нічого не вклавши, отримує прибуток. Що це, як не схема пограбування країни? Але коли органи ДКРС спробували перевірити діяльність таких підприємств, то навіть туди, де частка держави перевищує 50 відсотків, нас не допустили! Вивчивши ситуацію, ми запропонували законодавчо визначити: бути оператором спільної діяльності можуть тільки державні структури.
Подібні схеми практикуються навіть на оборонних підприємствах. Відомий завод, розташований у самому серці Києва, провадить спільну діяльність із приватною структурою, керівником якої є дружина директора цього ж таки заводу. Сподіваюся, новий голова Національного космічного агентства Олександр Зінченко зможе навести тут порядок.
Як бачите, держава найбільше втрачає від неефективного управління державним майном. Ідеться не лише про господарську діяльність, а й про здачу в оренду комерційних площ: ми постійно донараховуємо орендну плату, яка не переглядається роками, тоді як дорогі квадратні метри в столиці здаються приватникам за безцінь. Така безгосподарність неприпустима в умовах напруження всіх сил для виконання державного бюджету.

- Свого часу активно обговорювалася гостра потреба усунення зловживань у сфері державних закупівель. Яка ситуація на сьогодні?
- Державна контрольно-ревізійна служба констатує відносне погіршення стану справ. З огляду на це ми запропонували: зберігши ключову роль Мінекономіки у тендерних процедурах, надати нашій Службі функцію попереднього контролю. Ми пропонуємо, щоб підписання контрактів здійснювалося через певний час після визначення переможців тендера. Ці кілька днів потрібні для вибіркових перевірок, аналізу закупівельної ціни і надання рекомендацій Мінекономіки для ухвалення ним рішення про схвалення чи скасування тендера. Дивно, але наша пропозиція й досі перебуває на стадії розгляду. Тим часом виявляємо порушення, вже коли укладено контракт і Служба може лише звернутися до суду, де у порушників широке поле діяльності. Нам можуть закинути прихильність до жорстких адміністративних методів. Але ж розвинені країни світу виходять з кризи саме через посилення державного регулювання економіки.

ВИПЕРЕДЖAТИ, A НЕ НAЗДOГAНЯТИ

- Загалом найефективніший контроль - попередній. Сьогодні ж органи ДКРС здійснюють контроль постфактум, коли важко відшкодувати незаконно витрачені гроші.
- То як підвищити ефективність роботи очолюваної вами Служби?
- Традиційно ми йшли шляхом внутрішнього контролю та аудиту, вмонтованого в систему ухвалення управлінських рішень. На цьому шляху Україні допомагає ЄС: Шведська національна адміністрація з питань фінансового управління виграла тендер і сприяє нам у розбудові системи внутрішнього державного фінансового контролю. У кожному відомстві діє внутрішній контролер, що працює з керівником, який, перш ніж ухвалити рішення, має вивчити пропозиції ДКРС.
Але в нашій країні частина керівників працює так, що потрібно захищати систему від них самих. У Європі система внутрішнього аудиту ефективна, бо там перша особа відомства позбавлена права розпоряджатися матеріальними ресурсами, коштами і є політичною фігурою. Підписує ж фінансові документи, скажімо, держсекретар - тобто державний службовець. У наших реаліях, щоб уникнути безконтрольності перших осіб відомств, доцільно ввести посади фінансових контролерів, які здійснюватимуть попередній нагляд за фінансовими і майновими операціями. Сподіваюся, що таке рішення буде ухвалено і система внутрішнього фінансового контролю доповниться потужним попереднім контролем. Це не новація: ще 2005 року я писав до Кабміну доповідну записку про аналогічний досвід Франції. Цікаво, між іншим, що там фінконтролери працюють не лише на державних, а й на ключових приватних підприємствах, які визначають економічну ситуацію в країні.

КOМУ ЛИХO, A КOМУ І ВТІХA

- Органи ДКРС перевіряли додержання закону у витрачанні коштів, виділених на ліквідацію наслідків повені в Західній Україні. Які наслідки перевірок?
- Прикро, але, як-то кажуть, коли хата горить, хтось гасить вогонь, а хтось шашличка пробує підсмажити... Таким "шашличникам" ми добряче дали по руках. Від самого початку ліквідації наслідків повені представники ДКРС увійшли до складу державних комісій. Бюджетними грошима, які спрямовувалися на відновлення життя у постраждалих регіонах, розпоряджалися місцеві адміністрації, а не уряд. Перевірки законності використання коштів дали змогу виявити порушення на 9,5 млн грн, попередити незаконні витрати на 85 млн гривень. До речі, самі люди взяли близько до серця несправедливість у розподілі грошей. До нас зверталися жителі постраждалих територій з повідомленнями про випадки, коли голова села, подавши списки потерпілих, вписав туди своїх родичів, друзів, які не постраждали. Прості люди поставилися з розумінням, чого не скажеш про деяких керівників. Як розповідав начальник КРУ в Івано-Франківській області, деякі дороги відновлено так, що кури вже порозгрібали асфальт... Наразі ДКРС розпочала суцільні перевірки виконаних робіт: відновлення проїзних шляхів, мостів, об'єктів соцкультпобуту, житла. Гроші витрачено величезні, а робіт по багатьох об'єктах немає - списують кошти, не зробивши належне для людей. Кому біда, а кому мати рідна...

ВИТРAЧAТИ ЗAРOБЛЕНЕ, A НЕ "НAМAЛЬOВAНЕ"

- Прокоментуйте якість ухвалених місцевими радами бюджетів-2009. Які проблеми є характерними?
- Цього року ми повернулися до практики комплексних ревізій місцевих бюджетів: оцінюємо, чи правильно прийнято місцевий бюджет, чи не закладені в ньому ризики невиконання. Наступне питання - використання бюджетних коштів. Повинен сказати, що влада на місцях часто перевищує контрольні цифри Мінфіну з доходів і видатків бюджетів. Куди спрямовується різниця? На освіту й медицину? Аж ніяк: на зарплату собі та на адміністративні витрати. Завищується штатна чисельність працівників органів місцевого самоврядування ("лідери" тут Черкащина, Тернопільщина, Рівненщина). У деяких бюджетах на 2009 рік не передбачені достатні обсяги видатків із захищених статей. Щодо зарплатні не забезпечено 723 млн грн. "Першість" тут за Львівською (202 млн грн виплат, які потрібно здійснити, а кошти на них місцевими депутатами не закладено), Київською (98 млн грн), Харківською (91 млн грн), Івано-Франківською (53 млн грн), Чернігівською (47 млн грн) областями, Кримом (45 млн грн). Місцеві ради не передбачають кошти на медикаменти, оплату енергоносіїв (308 млн грн). Уже на стадії затвердження бюджетів запрограмовано проблеми, з якими доведеться щодня стикатися громадянам, а у відповідь на їхні докори місцева влада киватиме на уряд. Кабмін своєчасно виконує свої зобов'язання перед регіонами, проте Київ далеко, і звинувачувати "центр" у невиплаченій зарплаті та невивезеному смітті зручно для місцевих керівників.
Щоб додати розмові конкретики, пропоную читачам "Урядового кур'єра" під час наступної зустрічі на шпальтах газети проаналізувати результати контрольних заходів по місцевих бюджетах. Буде багато корисної для місцевих громад інформації. Скажімо, після початку перевірки в одному з міст міськрада швиденько забрала бюджетні гроші з банку, пустивши їх у справу. Коли ми розпочинали перевірки, деякі місцеві керівники зверталися до мене з проханням не перевіряти їх. Як гадаєте, чому вони бояться контролерів?..

Олег СИНЕЛЬНИКОВ, «Урядовий кур’єр»