Женіть окупантів, женіть цих рабів: звернення Президента Володимира Зеленського до жителів українських міст

[Волонтери Херсону]

Великий народе великої України!

У цьому відео я хочу окремо звернутися до українських міст та хоробрих жителів цих міст. До вільного півдня України, де сонце світить тільки бажаним гостям, а не випадковим «туристам» на танках. До Бердянська, Каховки, Енергодара, до Мелітополя і, звісно, Херсона.

До Херсона, де сьогодні ми побачили, як у вільних людей стріляють раби. Раби пропаганди, яка підміняє їхню свідомість. Раби, які звикли пакувати в автозаки всіх. Навіть бабусю з чистим білим плакатом. І навіть дівчину з аркушем А4, на якому написано лише одне слово – «мир».

Ці раби, яких прислала Росія, ніколи не бачили стільки вільних людей на площах, на вулицях. Ніколи не бачили тисяч людей, які не мають страху перед ним, перед рабами зі зброєю в руках. Раби сприймають волю як дикість, як небезпеку. У них переляк. Переляк, який пропагандисти вміють перекувати на ненависть. А далі – постріли в мирних вільних людей.

Херсоне, тримайся! Ми не забудемо ніколи ці кадри. Кадри з вашого міста. На вашій площі й вулицях ми були всі з вами разом. 40 мільйонів українців нашої держави. Мільйони й мільйони українців у світі. Ми всі бачили, як ви стоїте. Які ви. Ми всі відчули, як ви хочете повернути свободу. На землі, де, споглядаючи Чумацький Шлях, чумаки ходили по сіль, ворогам буде несолодко.

І щойно ми зможемо до вас пробитися, зможемо до вас прорватися, на кожного окупанта, який стріляв у мирних херсонців просто за синьо-жовтий колір, чекає чорна смуга.

І те ж саме чекає білих від переляку російських військових, яких сьогодні прогнали в Енергодарі. Мирні українці прогнали голими руками.

Чорна смуга буде в окупантів у Бердянську, буде Мелітополі й Каховці. Всюди, де окупанти захоплюють наших людей. Тих, як вони думають, хто організовує спротив. Але у нас – не Росія. Запам’ятайте. І спротив тут не треба організовувати. Спротив для українців – це властивість душі. І я дуже хочу, щоб у вас, всі наші українці на півдні, ніколи не промайнула навіть на мить думка, ніби Україна про вас не памʼятає.

Щоразу, коли вам важко, коли вам боляче, коли ви чините спротив попри все, будь ласка, знайте, що в нас у цей час розривається серце, бо ми з вами не поруч.

І ми просимо Бога підтримати вас, поки не можемо вигнати чужинців. Це подвиг – те, що ви протестуєте. Це щастя, що такі люди в нас є. Що ми всі – Україна.

За час цього вторгнення серед мільйонів наших людей постійно заявляють про себе герої. Колись – звичайні українці, а зараз – борці. Чоловіки й жінки, які піднімаються за нашу державу. Повсюди: на півдні, на сході, на півночі, в центрі, на заході й за кордоном. Піднімаються так, що ворог не вірить. Не вірить, що це дійсно – реальність.

Але ми змусимо їх повірити. І змусимо запамʼятати, що до нас їм дороги немає.

І ніколи не буде. У Київ, який мужньо й велично стоїть над Дніпром. У Харків... Гордий, охайний, освічений Харків. Який вони бʼють, а він ніяк не підкоряється. Чернігів. Древній! Чернігів, який з часів Орди не знав такого звірства, яке переживає тепер від російських військових.

Суми, Охтирка й Лебедин... Ізюм, Дергачі... Волноваха, Попасна... Бородянка, Гостомель, Макарів... Миколаїв...

Маріуполь! Працьовите й чесне місто! Маріуполь. Яке окупанти просто знищують. Руйнують у попіл. Але яке переживе їх усіх. Нікчемних рабів, які не вміють піклуватися про власну країну. Про власних людей. А ще й ідуть у чужу.

За кожного українця ми боремося! І про всіх памʼятаємо! І кожному та кожній вдячні. Як людям, так і цим прекрасним містам.

Як і Львову, як і Франківську, Хмельницькому, Чернівцям, Тернополю, Луцьку, нашому Ужгороду... Кропивницькому, Запоріжжю, Дніпру, Кривому... Вінниці, Рівному... Черкасам, Полтаві... Одесі!

Тим, кого, можливо, нечасто згадують у промовах. Але хто дбає про наше спільне майбутнє. Про Україну. І про свободу – для кожного з нас. Хто приймає людей, які вимушено залишили свій дім. Хто працює на оборону. Хто відправляє гуманітарні вантажі. Хто розміщує евакуйовані підприємства. Хто лікує, хто допомагає. Усім нам, а отже – собі.

Великий народе великої України!

І я говорю це невипадково – великої України. Тому що звертаюся до всіх у нашій державі та до тих, хто за кордоном. У містах і в селах. На свободі й тимчасово під окупацією. У Криму, у Донецьку, в Луганську. Де так само повинні боротися за свободу і не чекати.

Звертаюся до всіх українців. Всюди, де ми є. Робіть усе для захисту нашої держави.

Для порятунку нашого народу. Боріться. Воюйте й допомагайте. Гоніть цих рабів! Гоніть окупантів! Щоб Україна жила. І ми всі – разом з нею.

Вільна і мирна. Яку ми так любимо.

Слава Україні!



Джерело: сайт Президента України https://www.president.gov.ua/news/zheni ... volo-73713

[Волонтери Херсону]

Drive the occupiers out, drive these slaves out: President Volodymyr Zelenskyy's address to the residents of Ukrainian cities

Great people of great Ukraine!

In this video, I want to appeal separately to the Ukrainian cities and the brave inhabitants of these cities. To the free south of Ukraine, where the sun shines only to welcome guests, not to random "tourists" on tanks. To Berdyansk, Kakhovka, Enerhodar, Melitopol and, of course, Kherson.

To Kherson, where today we saw slaves shooting at free people. Slaves of propaganda that replaces their consciousness. Slaves who used to pack everyone in paddy wagons. Even an old woman with a clean white poster. Even a girl with an A4 sheet on which only one word is written - "peace".

These slaves sent by Russia have never seen so many free people in the squares and streets. They have never seen thousands of people who are not afraid of them, of slaves with weapons in their hands. Slaves perceive freedom as savagery, as danger. They are scared. The fear that propagandists know how to turn into hatred. And then - shots at peaceful free people.

Kherson, hold on! We will never forget these shots. Shots from your city. We were all with you in your square and streets. 40 million Ukrainians of our state. Millions and millions of Ukrainians in the world. We've all seen you stand. We’ve seen who you are. We have all felt how you want to regain your freedom. On land, where, watching the Milky Way, the Chumaks went for salt, the enemies felt terrible.

And as soon as we can break through to you, every occupier who shot at peaceful Kherson residents just for the blue-yellow color will have a black stripe.

And the same awaits the Russian military pale from the fright who were driven out today in Enerhodar. Peaceful Ukrainians drove them out with bare hands.

The occupiers in Berdyansk, Melitopol and Kakhovka will have a black stripe. Wherever the occupiers kidnap our people. Those who they think are organizing the resistance. But we are not Russia. Remember. And there is no need to organize resistance here. Resistance for Ukrainians is a feature of the soul. And I really want you, all our Ukrainians in the south, to never think even for a moment that Ukraine does not remember you.

Whenever you are in pain, when you resist in spite of everything, please know that our hearts are broken at this time, because we are not with you.

And we ask God to support you until we can drive strangers out. This is a feat that you are protesting. This is happiness that we have such people. That we are all Ukraine.

During this invasion, heroes have constantly declared themselves among millions of our people. Once - ordinary Ukrainians, and now - fighters. Men and women who stand up for our state. Everywhere: in the south, in the east, in the north, in the center, in the west and abroad. Stand up so that the enemy does not believe that this is a reality.

But we will make them believe. And we will make them remember that they are not welcome.

And they will never be. In Kyiv, which stands bravely and majestically above the Dnieper. In Kharkiv... Proud, tidy, educated Kharkiv. Which they beat, and it does not obey. Chernihiv. Ancient! Chernihiv, which since the time of the Horde has not faced such atrocities committed by the Russian military now.

Sumy, Okhtyrka and Lebedyn... Izyum, Derhachi ... Volnovakha, Popasna... Borodyanka, Hostomel, Makariv... Mykolaiv...

Mariupol! Hardworking and honest city! Mariupol. Which the occupiers are simply destroying. Destroying to ashes. But it will survive them all. Worthless slaves who do not know how to take care of their own country. Of their own people. And they go to someone else's.

We are fighting for every Ukrainian! And we remember everyone! We are grateful to everyone. Both to the people and to these beautiful cities.

As well as to Lviv, as well as to Ivano-Frankivsk, Khmelnytskyi, Chernivtsi, Ternopil, Lutsk, our Uzhhorod... Kropyvnytskyi, Zaporizhzhia, Dnipro, Kryvyi Rih... Vinnytsia, Rivne... Cherkasy, Poltava... Odesa!

Those who may be infrequently mentioned in speeches. But who care about our common future. About Ukraine. And about freedom - for each of us. Who shelter people who have been forced to leave their home. Who work for defense. Who send humanitarian goods. Who deploy the evacuated businesses. Who heal, who help. Help all of us, and therefore themselves.

Great people of great Ukraine!

And I say this not accidentally - great Ukraine. Because I appeal to everyone in our country and to those abroad. In cities and villages. Those who are free and who are temporarily under occupation. In Crimea, in Donetsk, in Luhansk. Where they must also fight for freedom, not sit and wait.

I appeal to all Ukrainians. Wherever we are. Do everything to protect our state.

To save our people. Fight. Fight and help. Drive these slaves out! Drive the occupiers out! So that Ukraine lives. So that all of us live with it.

Free and peaceful. Which we love so much.

Glory to Ukraine!

Source: https://www.president.gov.ua/en/news/zh ... volo-73713

[Волонтери Херсону]

Гоните оккупантов, гоните этих рабов: обращение Президента Владимира Зеленского к жителям украинских городов

Великий народ великой Украины!

В этом видео я хочу отдельно обратиться к украинским городам и храбрым жителям этих городов. К свободному югу Украины, где солнце светит только желанным гостям, а не случайным «туристам» на танках. К Бердянску, Каховке, Энергодару, к Мелитополю и, конечно, Херсону.

К Херсону, где мы сегодня увидели, как в свободных людей стреляют рабы. Рабы пропаганды, подменяющей их сознание. Рабы, привыкшие паковать в автозаки всех. Даже бабушку с чистым белым плакатом. И даже девушку с листом А4, на котором написано только одно слово – «мир».

Эти рабы, которых прислала Россия, никогда не видели столько свободных людей на площадях, на улицах. Никогда не видели тысяч людей, не испытывающих страха перед ним, перед рабами с оружием в руках. Рабы воспринимают свободу как дикость, как опасность. У них испуг. Испуг, который пропагандисты умеют перековать в ненависть. А дальше – выстрелы в мирных свободных людей.

Херсон, держись! Мы никогда не забудем эти кадры. Кадры из вашего города. На вашей площади и улицах мы были все вместе с вами. 40 миллионов украинцев нашего государства. Миллионы и миллионы украинцев в мире. Мы все видели, как вы стоите. Какие вы. Мы все почувствовали, как вы хотите вернуть свободу. На земле, где, созерцая Млечный Путь, чумаки ходили за солью, врагам будет несладко.

И как только мы сможем к вам пробиться, сможем к вам прорваться, каждого оккупанта, который стрелял в мирных херсонцев просто за сине-желтый цвет, ждет черная полоса.

И то же ожидает белых от испуга российских военных, которых сегодня прогнали в Энергодаре. Мирные украинцы прогнали голыми руками.

Черная полоса будет у оккупантов в Бердянске, будет в Мелитополе и Каховке. Везде, где оккупанты захватывают наших людей. Тех, кто, как они думают, организует сопротивление. Но у нас – не Россия. Запомните. И сопротивление здесь не нужно организовывать. Сопротивление для украинцев – это свойство души. И я очень хочу, чтобы у вас, все наши украинцы на юге, никогда не промелькнула даже на мгновение мысль, будто Украина о вас не помнит.

Каждый раз, когда вам тяжело, когда вам больно, когда вы сопротивляетесь, пожалуйста, знайте, что у нас в это время разрывается сердце от того, что мы с вами не рядом.

И мы просим Бога поддержать вас, пока не можем изгнать чужаков. Это подвиг – то, что вы протестуете. Это счастье, что такие люди у нас есть. Что мы все – Украина.

За время этого вторжения среди миллионов наших людей постоянно заявляют о себе герои. Когда-то – обычные украинцы, а сейчас – борцы. Мужчины и женщины, которые поднимаются за наше государство. Повсюду: на юге, на востоке, на севере, в центре, на западе и за границей. Поднимаются так, что враг не верит. Не верит, что это действительно реальность.

Но мы заставим их поверить. И заставим запомнить, что к нам им дороги нет.

И никогда не будет. В Киев, который храбро и величественно стоит над Днепром. В Харьков... Гордый, опрятный, образованный Харьков. Который они бьют, а он никак не подчиняется. Чернигов. Древний Чернигов, который со времен Орды не знал такого зверства, которое переживает теперь от российских военных.

Сумы, Ахтырка и Лебедин... Изюм, Дергачи... Волноваха, Попасная... Бородянка, Гостомель, Макаров... Николаев...

Мариуполь! Работящий и честный город! Мариуполь. Который оккупанты просто уничтожают. Разрушают в пепел. Но который переживет их всех. Ничтожных рабов, не умеющих заботиться о собственной стране. О собственных людях. А еще идут в чужую.

За каждого украинца мы боремся! И обо всех помним! И каждому и каждой благодарны. Как людям, так и этим прекрасным городам.

Как и Львову, как и Франковску, Хмельницкому, Черновцам, Тернополю, Луцку, нашему Ужгороду... Кропивницкому, Запорожью, Днепру, Кривому... Виннице, Ровно... Черкассам, Полтаве... Одессе!

Тем, кого, возможно, редко упоминают в речах. Но кто заботится о нашем общем будущем. Об Украине. И о свободе – для каждого из нас. Кто принимает людей, вынужденно покинувших свой дом. Кто работает на оборону. Кто отправляет гуманитарные грузы. Кто размещает эвакуированные предприятия. Кто лечит, кто помогает. Всем нам, а значит – себе.

Великий народ великой Украины!

И я говорю это не случайно – великой Украины. Потому что обращаюсь ко всем в нашем государстве и к тем, кто за границей. В городах и селах. На свободе и временно под оккупацией. В Крыму, Донецке, Луганске. Где тоже должны бороться за свободу и не ждать.

Обращаюсь ко всем украинцам. Везде, где мы есть. Делайте все для защиты нашего государства.

Для спасения нашего народа. Боритесь. Воюйте и помогайте. Гоните этих рабов! Гоните оккупантов! Чтобы Украина жила. И мы все – вместе с ней.

Свободная и мирная. Которую мы так любим.

Слава Украине!

Источник: сайт Президента Украины https://www.president.gov.ua/ru/news/zh ... volo-73713