Під час війни родину Чухалових рятує кохання і творчість: історія подружжя з Херсонщини

[Волонтери Херсону]

Разом під час повномасштабного вторгнення. Роман Чухалов захищає Україну на фронті, його дружина Ірина з грудня 2022 року працює в Херсонському музично-драматичному театрі Миколи Куліша. Жінка завжди намагається бути поруч з людиною. Історію своєї родини Ірина розповіла кореспондентам Суспільного.



З початку широкомасштабного військового вторгнення, Ірина і Роман Чухалови прожили разом лише кілька місяців. Протягом цього часу Ірина намагалася бути поруч зі своїм чоловіком, який служить в Збройних Силах України. На початку квітня 2022 року вони виїхали з окупованого містечка Олешки, вирішивши відправити доньку та сина до бабусі за кордоном, плануючи повернутися до свого рідного міста та продовжувати чинити опір російським військам. Однак, поки Ірина супроводжувала дітей через Молдову, Роман вирішив їхати наодинці, оскільки не міг перетнути кордон. Попри складну розлуку, вони знову об'єдналися і вирушили до Миколаєва, де Роман приєднався до ЗСУ.

Через два тижні після приєднання, Роман вже був у траншеях під Херсоном. Цей час був важким для Ірини, яка залишилася сама. Вони рідко спілкувалися через обмежений зв'язок, але Роман зміг здивувати Ірину, приїхавши на її день народження 2 травня з букетом нарцисів.

Подальші події привели Романа до батальйону, сформованого з мешканців Херсонщини, і в липні 2022 року, після масованого ракетного удару по Миколаєву, Роман вирішив забрати Ірину з собою. Втім, Ірина відвідала дітей у Фінляндії, а потім знову вирушила за чоловіком, цього разу на Харківщину, де вони зіткнулися з важкими реаліями війни.

У грудні 2022 року пара повернулася до Херсона. Роман продовжив служити, а Ірина почала працювати у херсонському театрі. Роман, хоч і залишається творчою особистістю, тепер служить своїй країні, використовуючи зовсім інші "інструменти" — зброю та дрони. Пара вірить, що чим ближче вони до Олешок, тим ближче до дому, незважаючи на те, що Херсон також став їхнім домом. Їхнє спільне бажання повернутися додому, де чекають спогади і мрії, продовжує надихати їхні серця незламною надією.

Незважаючи на розлуку та небезпеки, які випробовували їхню стійкість, вони зберігали непохитну віру один в одного та в свою спільну мету. Їхня історія — це не лише розповідь про військові випробування, але й про незламну силу любові, яка допомагає їм переживати відстані та випробування.

Попри фізичну відокремленість, їхні серця залишаються об'єднаними спільними спогадами та мріями про майбутнє, де війна лише згадка, а домівка — місце миру та злагоди. Роман і Ірина стали символом непереможності духу та віри в краще майбутнє для своєї родини та країни. Їхня історія нагадує про важливість підтримки, вірності та любові, які допомагають пережити найскладніші випробування.

Суспільне Херсон