Герої невидимого фронту. Як живуть та працюють волонтери на Херсонщині?

[Волонтери Херсону]

Роль Загону швидкого реагування Херсонського обласного товариства Червоного Хреста України в допомозі містянам важко переоцінити. Хлопці та дівчата в куртках із хрестами щоденно готові виїхати на порятунок чи допомогу тим, хто їх потребує.
Як працюють волонтери в постійній небезпеці, та які виникають труднощі, розповів командир Херсонського обласного загону швидкого реагування Товариства Червоного Хреста Микола Тараненко.
Над відео працювали Ліза Жарких та Тетяна Набатова.

00:00 Тизер
00:32 Чим займається Загін швидкого реагування?
01:37 Складнощі комунікації з людьми
03:13 Чому люди не хочуть евакуюватись?
04:42 Життя в постійно обстрілюваних населених пунктах Херсонщини
06:05 Динамічна робота волонтерів
07:49 Рутинність волонтерства
08:52 Важка реальність
10:30 Евакуація родин із дітьми
12:07 Прийняття особистого вибору людей
15:38 Сумніви та аргументи при евакуації
16:36 Сприйняття реальності в людей
18:27 “Волонтери також бояться”
19:22 Обов'язки волонтерок
20:06 Труднощі евакуації
23:14 Невдячність людей
24:42 Емоційне виснаження волонтерів
26:10 Подяка команді



Часто трапляється, що коли ми прибуваємо на виклик, люди змінюють рішення, пояснюючи, що ситуація на місці надто небезпечна через обстріли чи дрони. Часто ми приїжджаємо в місця, де вже немає безпечних умов для життя. Сьогодні ми спілкуємось з Миколою Тараненком, керівником херсонської швидкореагуючої команди Червоного Хреста, який ділиться досвідом евакуації людей з небезпечних зон. Загін займається евакуацією населення, транспортуванням до лікарень і допомогою тим, хто не може самостійно переміщатися через відсутність ліфтів або через травми.

Пан Микола розповідає про труднощі спілкування з людьми, які часто відмовляються від евакуації, незважаючи на небезпеку. Він ділиться історіями про спроби переконати людей покинути свої домівки та про випадки, коли люди після відмови згодом самі звертаються по допомогу. Важливою частиною роботи є також допомога маломобільним людям, які потребують особливої уваги та підтримки.

Микола згадує емоційно важкі моменти, пов'язані з порятунком життів і втратами серед мирного населення. Він акцентує на важливості збереження життя та вибору на користь безпеки, незважаючи на прихильність до власного майна чи домашніх тварин.

Робота волонтерів у зонах конфлікту — це безперервний виклик, що вимагає не тільки фізичної, але й емоційної стійкості. Микола висловлює вдячність своїй команді за відданість, підтримку та спільне вирішення проблем, підкреслюючи, що кожен із них робить важливу та необхідну справу, рятуючи життя та допомагаючи тим, хто опинився в складних обставинах.

Командна робота і взаємодопомога стають ключовими елементами успіху в умовах, що склалися. Микола з особливою теплотою говорить про значення гумору та позитивного ставлення, які допомагають пережити найважчі моменти та продовжувати рятувальну місію навіть у найскладніших умовах. Він наголошує, що, незважаючи на всі труднощі та ризики, команда знаходить у собі сили відновлювати роботу після короткочасних перепочинків, бо їхнє завдання — рятувати життя — залишається незмінно актуальним.

Також Микола звертається до питання вигорання волонтерів. Він визнає, що ця проблема є дуже актуальною для тих, хто працює на передовій гуманітарної кризи. Загін регулярно займається не тільки фізичним, але й емоційним відновленням своїх членів, включаючи психологічну підтримку та надання можливості для відпочинку. Важливість збереження емоційного здоров'я волонтерів не може бути переоцінена, оскільки їхня здатність допомагати іншим безпосередньо залежить від їх власного добробуту.

Незважаючи на важку роботу, Микола та його команда продовжують надавати допомогу тим, хто опинився в біді. Їхня самовідданість, мужність та співчуття роблять неймовірний внесок у порятунок і підтримку жителів, що зазнали страждань від конфлікту.

Висловлюючи вдячність своїй команді, Микола підкреслює важливість кожного волонтера, їхню відданість та непохитну готовність допомагати незважаючи на особисті ризики. Це ще раз підтверджує, що в умовах кризи найціннішим ресурсом є люди, здатні на самопожертву, взаємодопомогу та глибоке співчуття до тих, хто опинився в небезпеці.

Вгору. Херсон