президент росії володимир путін не шкодував зусиль, щоб просувати хибну історичну наративу про те, що українці та росіяни становлять "одну націю". путін палко прагне відновити країни колишнього радянського союзу та виправити те, що він називає "найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття". Його кінцева мета - "виправити помилки", як він їх бачить, пов'язані з падінням срср у холодній війні тридцять років тому. В результаті він прагне перебудувати всю архітектуру європейської безпеки, що матиме величезні витрати для Заходу. Його останні статті та промови на цю тему, як повідомляється, стали обов'язковими для читання в російській армії.
Оголосивши незалежність у 1991 році, Україна незворотно обрала шлях незалежного демократичного розвитку, реформ і європейської інтеграції. Натомість, кремль вирішив йти шляхом збереження та безпідставних спроб відновити свою імперію.
Після розпаду радянського союзу темпи змін у пострадянських країнах були різними. Деякі, як-от білорусь, сповільнили процес і намагалися зберегти свою радянську спадщину; інші, навпаки, робили великі кроки вперед. Балтійські держави та колишні країни Варшавського договору відкинули своє радянське минуле і вже на початку 1990-х років розпочали інтеграцію з НАТО та ЄС, завершивши цей процес до 2004 року – перед тим, як російський імперіалізм почав відроджуватися. На жаль, Україна та Грузія до того часу ще не завершили цей шлях. Обидві країни залишилися поза євроатлантичною спільнотою і пізніше стали об'єктами військової агресії з боку росії, що призвело до втрат життів та територій.
Схоже, що основні цінності та ДНК українського суспільства – любов до свободи, демократії, вільного мислення та європейських цінностей – є цінностями, які путін не може ані зрозуміти, ані терпіти. Тому він прагне їх знищити.
В результаті, військова агресія та грубе порушення всіх міжнародних норм і законів є єдиним, що росія може запропонувати, щоб спонукати незалежні держави вступити в орбіту "російського світу" – її неоімперського проекту.
Численні спроби путіна неправдиво представити росію як "жертву, що захищається від 'агресивного' Заходу", розширення НАТО або "радикальних нацистів, які вбивають російськомовних громадян", є абсурдними та служать засобом рефлексивного контролю, щоб прикрити власні агресивні амбіції путіна.
Врешті-решт, відповідь на питання проста: країна, яка придушує будь-який прояв свободи, ніколи не зможе зрозуміти, жити поруч або з країною, яка є втіленням самої сутності свободи.