Херсонський викладач Тарас Букрєєв про окупацію та повернення додому з російського полону

[Волонтери Херсону]

До початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року він жив нормальним життям. Викладав історію, 19-го лютого відсвяткував свій День народження. Тоді ніколи б не міг подумати, що менше, ніж за тиждень почнеться повномасштабне вторгнення, війна, яка торкнеться кожного. Херсонський викладач Тарас Букрєєв розповів Суспільному, чому залишився в окупації та повернення додому через понад рік перебування у російському полоні.



Тарас Букреєв, історик та викладач з Херсона, має особливу пристрасть до кави, яка нагадує йому про мирне життя. До початку повномасштабної війни в Україні, 24 лютого 2022 року, він вів звичайне життя викладача, але раптове вторгнення радикально змінило його повсякденність. Незабаром після початку конфлікту, Тарас вирішив залишитися в Херсоні, щоб піклуватися про студентів із навчального закладу, де він працював, а також допомагати з медичними засобами та евакуацією поранених.

Протягом перших місяців війни Тарас активно займався волонтерською діяльністю, а потім перейшов до більш ризикованої роботи – допомозі українським військовим та правоохоронцям, що залишилися в місті. Це привернуло увагу російських спецслужб, і в кінці квітня Тараса було заарештовано.

Після арешту Тарас провів у російському полоні понад 200 днів, де його чекали допити та катування. Незважаючи на важкі умови утримання та психологічний тиск, він залишався мужнім і непохитним у своїх переконаннях. У грудні 2023 року Тарас зміг повернутися на контрольовану Україною територію.

Зараз Тарас живе в Миколаєві, де він відновив свою професійну діяльність і працює над відновленням житлових будинків у громаді на Миколаївщині. Його робота приносить йому відчуття задоволення та позитивної енергії, адже він бачить результати своїх зусиль і розуміє, що його боротьба і зусилля були не марними. Тарас має надію, що цього року він не пропустить день народження своєї доньки і зможе провести з нею більше часу, відшкодувавши втрачені моменти через війну.

Його історія є свідченням не лише особистої мужності та витривалості, а й непохитної віри у майбутнє України. Попри всі випробування в полоні, Тарас не втратив віру в перемогу та продовжує вносити свій вклад у відновлення країни, демонструючи незламність духу та бажання допомагати іншим.

Важливим аспектом його повернення до життя поза полоном є не лише фізичне відновлення та повернення до професійної діяльності, а й психологічна адаптація. Завдяки підтримці родини, друзів і колег, Тарас знаходить сили продовжувати жити повноцінно, займатися важливою суспільно корисною роботою та ділитися своїм досвідом, сприяючи загальному розвитку та відновленню громад.

Його історія мотивує і надихає, нагадуючи про значення стійкості, відданості та готовності допомагати іншим навіть у найскладніших обставинах. Тарас Букреєв і багато інших українців, які пережили полон та важкі випробування під час війни, є живими прикладами незламності та віри у краще майбутнє для України.

Ці історії є важливим нагадуванням про ціну свободи та незалежності, яку доводиться платити, і про величезну відповідальність перед майбутніми поколіннями забезпечити, щоб ці жертви не були даремними. Вони вкладають основу для мирного, сильного та процвітаючого майбутнього України, в якому кожна людина може жити в гармонії, безпеці та добробуті.

Суспільне Херсон