Історія жительки Посад-Покровського, яка втратила будинок через обстріли військових рф

[Волонтери Херсону]

На початку повномасштабного вторгнення місяць жила у підвалі разом з 86-річною матір'ю. Потім виїхала з рідного села. У травні минулого року російські снаряди повністю зруйнували її будинок. У грудні, після деокупації, вона повернулась до рідного Посад Покровського. Що довелось пережити за цей час? Свою історію кореспондентам Суспільного розповіла жителька Посад-Покровського Діна Старикова.



Вона ледве стримує сльози, показуючи те, що залишилося від її дому в Посад-Покровському. Діна Старикова ділиться, що присвятила усе своє життя будівництву цього дому, працюючи без відпочинку і навіть виїжджаючи на заробітки. Від її домівки тепер залишилися лише уламки. Тут були вбрання, взуття, все було акуратно і чисто. Вона вказує на місце, де колись стояла піч, умивальник, а також згадує про нову кухню, яку лише нещодавно придбала.

Провівши до спальні, від якої не залишилося нічого, крім згадок, вона розповідає про меблі, які купила, і про те, як все змінила на краще, мріючи про спокійне майбутнє. Діна також згадує про квіти, які росли біля її дому, і про те, як вона любила порядок, за що навіть отримувала компліменти від сусідів.

Описуючи своє життя перед повномасштабним вторгненням, Діна розповідає про зруйнований будинок і село, а також про період, коли вона з 86-річною матір'ю ховалася у підвалі, уникнення обстрілів, дронів та ракет. Через місяць після початку війни вона виїхала спочатку до Миколаєва, потім до Тернополя, де дізналася про тяжкі поранення свого сина і невістки, які допомагали як волонтери.

Діна розповідає про численні операції, які пройшла її невістка, та про власну боротьбу з онкологією. Вона розповідає про тяжкі випробування, які випали на її долю, і про невизначеність майбутнього, задаючись питанням, де тепер жити.

Повернувшись у грудні до Посад-Покровського, вона почала розбирати завали свого будинку за допомогою волонтерів. Її єдине бажання — відновити дім, щоб мати дах над головою. Найбільша мрія Діни — це мир, а все інше для неї не має значення. Вона мріє про день, коли зможе жити у спокої разом зі своїми дітьми та онуками, бажаючи, щоб жодна мати більше не відчувала болю чи страждань.

Суспільне Херсон