Форум м.Херсону і Херсонщини

Як росія помилилася у 2022 році: п’ять пасток мислення

Повномасштабне вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року цікаво розглядати не лише з військової чи політичної точки зору. Воно також дає наочний матеріал для розмови про те, як великі організації та держави потрапляють у ті самі когнітивні пастки, що й окремі люди.

Йдеться не про спробу поставити психологічний «діагноз» росіянам, володимиру путіну чи російському керівництву. Ми не можемо достовірно знати внутрішні мотиви конкретних людей.

Але можна аналізувати те, що видно зовні: початкові припущення, військове планування, реакцію на невдачі та подальшу зміну стратегії.

У цьому сенсі російський план 2022 року добре ілюструє щонайменше п’ять відомих помилок мислення: надмірну впевненість, упередження підтвердження, групове мислення, ескалацію зобов’язань та недостатнє опрацювання сценарію провалу.

1. Надмірна впевненість

Один із найбільш показових фактів стосується очікуваної тривалості початкової операції.

За даними дослідження Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень RUSI, російський план передбачав вторгнення приблизно протягом десяти днів, після чого мав початися процес встановлення контролю над країною та створення умов для подальшої анексії окупованих територій.

План значною мірою спирався на швидкість. Передбачалося, що українська система управління буде дезорганізована настільки швидко, що росія зможе захопити Київ раніше, ніж Україна встигне повноцінно організувати оборону. Дослідження RUSI

Це дуже схоже на класичну помилку надмірної впевненості:

«Ми маємо значну перевагу → противник швидко зламається → отже, немає потреби серйозно готуватися до тривалої війни».

Але перше твердження зовсім не гарантує другого.

Центр стратегічних і міжнародних досліджень CSIS у своєму аналізі перших місяців війни також зазначав, що російський наступ будувався на хибних припущеннях щодо того, як відреагують українська армія, населення України та західні держави. До цього додалися великі проблеми з логістикою, командуванням і забезпеченням військ. Аналіз CSIS

Особливо цікаво, що про частину цих ризиків попереджали ще до вторгнення.

У січні 2022 року CSIS писав, що спроба захопити й утримувати великі території України може зіткнутися з проблемами міських боїв, логістики, управління військами та високою мотивацією українського населення до спротиву. Прогноз CSIS від січня 2022 року

Тобто частина потенційних проблем була цілком передбачуваною.

2. Упередження підтвердження — бачити переважно те, що підтверджує власну версію

Ще цікавіша історія пов’язана з російськими дослідженнями українського суспільства напередодні вторгнення.

RUSI аналізував соціологічні опитування, проведені в Україні в лютому 2022 року на замовлення структури ФСБ, яка займалася українським напрямком.

Опитування справді показували чимало проблем: низьку довіру до політиків, песимізм, невдоволення економічною ситуацією та слабку довіру до багатьох державних інституцій. Аналіз RUSI

Але тут виникає величезна логічна пастка.

Недовіра до власного уряду зовсім не означає готовності підтримати іноземне вторгнення.

Людина може ненавидіти власних політиків, вважати їх корумпованими та одночасно активно захищати свою країну, якщо на неї нападе інша держава.

Саме тут може працювати упередження підтвердження.

Якщо початкова гіпотеза звучить:

«Українська держава слабка, а суспільство розчароване»,

то дані про недовіру до політиків легко сприйняти як підтвердження ширшого припущення:

«Отже, населення не чинитиме серйозного опору».

Хоча логічного переходу між цими двома твердженнями немає.

І ще важливіше: саме вторгнення є подією, здатною миттєво змінити ставлення людей до держави, армії та власної національної ідентичності.

3. Групове мислення — коли система погано сприймає незручні заперечення

З груповим мисленням усе складніше.

Ми не маємо стенограм усіх закритих нарад російського керівництва, тому не можна просто заявити:

«путіну боялися сказати правду».

Це лише одна з можливих моделей.

Небезпечнішим може бути інший сценарій: коли не лише керівник, а значна частина всієї системи поділяє приблизно однакову картину світу.

У такій ситуації навіть чесні експерти можуть не вважати основні припущення помилковими.

Тоді процес виглядає не так:

керівник помиляється → підлеглі знають правду → але мовчать,

а так:

більшість учасників системи дивляться на проблему через однакову модель → альтернативні сценарії здаються малоймовірними → план отримує дедалі більше внутрішніх підтверджень.

Це значно складніша проблема.

І тут є важлива деталь.

RUSI звертає увагу, що ще до вторгнення в російському військовому середовищі публікувалися попередження про те, що війна проти України може бути зовсім не легкою.

Зокрема, колишній офіцер Генерального штабу Михайло Ходарьонок на початку лютого 2022 року застерігав від надто оптимістичних прогнозів швидкої перемоги. Аналіз RUSI про попередження перед війною

Отже, проблема могла полягати не в повній відсутності попереджень.

Набагато цікавіше питання:

чому ці попередження не перетворилися на достатньо сильні альтернативні сценарії в реальному плануванні?

4. Пастка неповоротних витрат та ескалація зобов’язань — «ми вже надто багато вклали, щоб зупинитися»

Цю когнітивну пастку часто помилково використовують для пояснення самого рішення почати війну.

Але пастку неповоротних витрат логічніше застосовувати до подальших рішень.

До 24 лютого 2022 року основна ціна повномасштабної війни ще не була сплачена.

А от після провалу початкового наступу ситуація змінилася.

Вже були понесені великі військові, політичні та економічні витрати.

І тут може виникати класичний механізм ескалації зобов’язань:

«Ми вже заплатили ціну X. Якщо зараз відмовимося від курсу, X буде витрачено даремно. Отже, треба вкласти ще Y».

Після цього:

«Тепер ми вже втратили X + Y, тому зупинятися ще складніше».

Так формується дуже небезпечний цикл.

Але було б помилкою пояснювати подальші російські дії лише пасткою неповоротних витрат.

росія також реально адаптувалася до іншого типу війни.

RUSI документував зміни в тактиці російської піхоти, використанні артилерії, засобів зв’язку, безпілотників та організації оборони. Частина цих змін була реакцією на серйозні проблеми, виявлені у 2022 році. Дослідження RUSI про зміну російської тактики

Паралельно значно збільшилося російське оборонне виробництво. RUSI у дослідженні 2025 року зазначає, що російська оборонна промисловість змогла істотно наростити виробництво в умовах тривалої війни. Дослідження RUSI про оборонне виробництво

Тому правильніше говорити про поєднання двох процесів:

продовження вже розпочатого курсу + реальна військова та промислова адаптація.

5. Попередній розбір провалу — питання, яке варто поставити ще до початку

Мабуть, найкорисніша частина цієї історії стосується не росії як такої, а будь-якого складного рішення.

Існує метод, який можна назвати попереднім розбором провалу.

Замість запитання:

«Чому наш план має спрацювати?»

учасникам пропонують уявити:

«Минуло два місяці. Наш план повністю провалився. Чому?»

Це дуже сильний прийом, тому що мозок перестає захищати вже вибране рішення і починає шукати можливі причини катастрофи.

Для російського планування початку 2022 року такі запитання могли б виглядати приблизно так:

Що, якщо Зеленський не залишить Київ?

Що, якщо українське військове командування не втратить керованість?

Що, якщо вторгнення не розколе українське суспільство, а навпаки — мобілізує його?

Що, якщо швидке захоплення ключових аеродромів не вдасться?

Що, якщо колони почнуть відставати від власної логістики?

Що, якщо західні країни не розколються, а почнуть швидко постачати Україні зброю?

І, можливо, найважливіше запитання:

За якими конкретними ознаками ми визнаємо, що початкова теорія перемоги більше не працює?

Це питання критичне.

Адже без заздалегідь визначених критеріїв невдачі будь-який негативний результат можна пояснити як «тимчасову проблему» та продовжити вкладати ресурси.

Найцікавіший висновок

Найпростіше пояснення російської невдачі 2022 року звучало б так:

«Вони нічого не передбачили».

Але реальність, схоже, складніша.

Існували люди, які заздалегідь попереджали про складність можливої війни. Західні аналітичні центри також до 24 лютого називали багато проблем, які згодом справді проявилися: логістику, міські бої, складність окупації великої країни та можливий сильний опір населення. Аналіз CSIS, опублікований до вторгнення

Тому більш цікаве питання звучить не:

«Чому ніхто не знав про ризики?»

а:

«Чому відомі ризики не змінили початковий план достатньою мірою?»

І це вже універсальна проблема.

Що це має спільного зі стресом

Цікаво, що хороше стратегічне планування дуже схоже на хорошу психологічну підготовку людини до стресу.

Погана модель виглядає так:

«Я вирішив, що події підуть за сценарієм А → реальність суперечить сценарію → я ще сильніше тримаюся за сценарій А».

Більш стійка модель:

«У мене є план А → я заздалегідь визначив, за яких умов він вважається невдалим → якщо ці умови настали, я переходжу до плану Б».

Саме тому попередній розбір можливого провалу настільки корисний не лише для генералів чи урядів.

Його можна застосувати до бізнесу, інвестицій, переїзду, роботи, великих покупок або будь-якого іншого важливого рішення.

Перед початком достатньо поставити собі три запитання:

1. Уявімо, що все закінчилося погано. Що найімовірніше до цього призвело?

2. Які перші сигнали покажуть, що мій план перестає працювати?

3. За яких умов я зміню рішення замість того, щоб просто вкладати ще більше ресурсів?

Іноді здатність заздалегідь уявити власну невдачу виявляється набагато кориснішою, ніж упевненість у майбутньому успіху.